Лудоманія: Кабмін затвердив стратегію боротьби з ігровою залежністю до 2035 року

Кабінет Міністрів затвердив Стратегію боротьби з лудоманією до 2035 року та Операційний план її реалізації на 2027–2029 роки. Документ передбачає створення єдиної системи допомоги людям з ігровою залежністю — від профілактики до реабілітації та роботи з боргами.

Ключова зміна — держава має реагувати не тоді, коли залежність уже призвела до боргів чи втрати роботи, а на ранніх етапах. Перший блок стратегії стосується профілактики: інформування про перші ознаки залежності, зокрема збільшення часу гри, спроби відіграти програне та неможливість зупинитися.

Окремий напрям — раннє виявлення ризиків через скринінги та інструменти оцінки ризикової поведінки. Для військових передбачено навчання командирів розпізнавати ознаки проблемної поведінки, а також інтеграцію профілактики в медичну та психологічну допомогу військовослужбовцям і ветеранам. Для дітей і молоді — навчальні програми, підготовка психологів і робота з батьками.

Стратегія також має зробити маршрут допомоги зрозумілим. Йдеться про послідовний шлях: виявлення залежності, лікування, реабілітація, соціальна адаптація та повернення до звичного життя. За даними, що лягли в основу документа, у 2025 році медичну допомогу через ігрову залежність отримали 74 людини, а соціально-психологічна реабілітація у 2023–2025 роках фактично не проводилася.

Окремий блок — боротьба з нелегальним ринком. На таких ресурсах не діють ліміти, самообмеження та вимоги відповідальної гри. Навіть людина, яка внесла себе до Реєстру самообмежених, може отримати доступ до азартних ігор на нелегальних сайтах. Тому держава планує перекривати не лише самі сайти, а й супутню інфраструктуру: платежі, рекламу та фінансові потоки.

Відповідальні за реалізацію — МОЗ, МОН, Мінсоцполітики, Міноборони, Мінветеранів, МВС, Мінцифри та інші органи. Для кожного заходу визначені строки, відповідальні та показники ефективності. Стратегія розрахована до 2035 року, оскільки гральний ринок швидко змінюється разом із технологіями та способами оплати, тож державна політика потребує постійного коригування.